Б
лизько 50 % сімей в Європі мають вдома котика чи собачку і нажаль у близько 5% виявляють симптоми алергії після їх появи. Нажаль немає гіпоалергенних собак, котів чи морських свинок. Це міф! Деякі джерела рекомендують сім’ям з високим ризиком розвитку алергії у дітей купити собачку з волоссям замість шерсті, або котика без шерсті і волосся. Однак алергеном є лупа домашнього улюбленця, сеча, слина, сперма .
Що робити, якщо дитина просить домашнього улюбленця? Якщо у дитини є прояви алергії то єдиним правильним рішенням буде відтермінувати появу котика чи песика вдома. Нехай тваринка буде в бабусі чи сусідки. Ми не можемо повністю ізолюати дитину від алергенів тварин, вони є навколо нас: в під’їзді, на одязі сусіда по парті, в парку, в друзів, в готелі де можливе перебування з тваринами…
Якщо дитина має клінічно значимі клінічні симптоми то потрібно звести до мінімуму цей контакт.
Якщо собака чи кішка вже є дома і віддати його буде травмою для усіх членів сім’ї. Що робити в такому випадку? Не потрібно віддавати тваринку! Сьогодні існують методи лікув
ання що дають змогу залишати улюбленого члена сім’ї. Таким методом є АСІТ (алерген-специфічна імунотерапія) – привале введення невеликих доз винного алергену, що робить дитину чи дорослого нечутливим.
Однак дещо змінити в житті потрібно. Тваринка не може спати в кімнаті де спить пацієнт, після контакту обов’язково мити руки чи обличчя, собачку чи котика потрібно купати та вичісувати за межами квартири, щоб зменшити кількість шерсті дома, часто змінювати наповнювач для туалету. Також сьогодні існують спеціальні корми, що зменшують виділення собаками алергенів.